Пролетіли новорічні свята. Але виявилося, що не всі встигли посвяткувати та поколядувати. Нафтозаводи придумали нову "щедрівочку", яка обійдеться автомобілістам в 1 мільярд доларів на рік.

Ще в грудні 2010 року шість НПЗ, з яких з різних причин більш-менш стабільно працюють лише два, звернулися з пропозицією обмежити імпорт нафтопродуктів шляхом введення спеціальних мит. Їх підтримало Міністерство енергетики та вугільної промисловості і рекомендувало уряду стягувати з тонни іноземного бензину додатково 130 євро, з дизпалива - 80 євро. Ніби після цього скоротиться ввезення дорогої продукції з-за кордону, а українські підприємства наростять обсяги виробництва дешевого вітчизняного продукту. Кабінет міністрів думає.

Правда, не зовсім зрозуміло, про що. Адже відомо, що імпортний бензину навпаки дорожчий за український, так як більш якісний. Сусіди України з СНД, не кажучи вже про країни ЄС, вклали сотні мільйонів доларів, і модернізували свої підприємства для випуску пального під стандарти Євро-5. Українські нафтозаводи в більшій своїй частині продовжували заливати ринок бензином ще радянського зразка. Адже набагато дешевше було провести через уряд дозвіл про перенесення термінів введення нових стандартів якості пального, ніж будувати установки ізомеризації і гідрокрекінгу.

Мало того, ціни на своє пальне вітчизняні НПЗ "підтягують" до імпортних. В іншому випадку проблем у них взагалі не було б. Адже якщо на ринку є дешевий український бензин А-95 і дорогий, скажімо, румунський з таким же октановим числом, то середньостатистичний водій підтримає гривнею вітчизняного товаровиробника.

Таким же чином поступили б і найбільші мережі АЗС. Для них працювати з українським продуктом вигідніше: менші транспортні витрати; немає ризику прогоріти на зміні курсу гривні до іноземних валют. Але нафтотрейдери так не роблять, оскільки НПЗ найчастіше не можуть запропонувати ні конкурентні ціни, ні європейську якість.

Незалежні експерти одноголосно заявляють про зростання цін на всі нафтопродукти у випадку введення мит. Начальник аналітичного відділу ІК Phoenix Capital Сергій Петренко та керівник інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні Микола Івченко говорять про можливе подорожчання бензину і дизеля в межах 1 гривні на літрі. І це ще оптимістичний сценарій. Деякі фахівці пророкують різницю між новими і старими цінами в 1,5 гривні.

У 2010 р. українські автозаправки продали близько 6,5 мільйона тонн бензину і дизеля. Якщо перевести це в літри (в одній тонні нафтопродуктів приблизно 1300 літрів) і помножити на гривню, то отримаємо додатково близько 8,1 мільярда гривень. До того ж, з подачі НПЗ мито можуть ввести і на ... скраплений газ. Так що можна сміливо стверджувати, що автомобілістам доведеться викласти за пальне додатково не менше 1 мільярда доларів.

Хто ж отримає ці гроші? Нафтозаводи, що входять в різні нафтокомпанії, контролюють близько третини АЗС, і можуть розраховувати як мінімум на 300 мільйонів доларів. Але цим вони не обмежаться. На думку експертів, бар'єри для імпортних поставок нафтопродуктів мають на меті не тільки заробити на роздрібі, але і прибрати з ринку конкурентів.

Близько 3 тисяч заправок - половина від їх загальної кількості - належать середнім і дрібним компаніям. Імпорт для них стане дорогим, а отримати українські сировину просто не буде можливості: НПЗ і зараз розподіляють свою продукцію за непрозорими схемами, без чіткої формули ціноутворення. В таких умовах нічого не залишиться, як продавати свій бізнес задешево. А у нафтопереробників якраз з'являться зайві гроші, щоб остаточно підім'яти під себе ринок.

Не варто тішити себе ілюзіями про те, що додатковий заробіток нафтозаводи інвестують в модернізацію. Одна фінансово-промислова група, яка контролює нафтовидобувну компанію і кілька НПЗ, за оцінками експертів, в 2008-2009 роках вивела "на сторону" близько 1 мільярда доларів від продажу української нафти, але лише мізерна частина цих коштів спрямована на модернізацію. У підсумку західноукраїнські заводи, можна сказати, стоять, а Кременчуцький НПЗ видає сенсаційні новини про перехід на випуск бензину Євро-4 за рахунок переналаштувань старих установок, використання присадок і малосірчаної нафти.

ТНК-ВР вже вклала в Лисичанський "ЛИНІК" значну суму і швидше думає, як би її повернути, а не як збільшувати збитковість українського бізнесу за рахунок інвестицій. "Лукойл-Одеський НПЗ" взагалі простоює через відсутність можливості приймати сировину по трубі. Спочатку йому "відрізали" Придніпровські нафтопроводи, щоб врятувати Кременчуцький завод, який залишився без російської нафти. Потім розгорнули систему "Одеса-Броди" для поставок нафти в Білорусь. Мабуть, щоб хоч якось задобрити "Лукойл" і вблагати його купувати нафту з моря, російській компанії і запропонували розробляти три родовища на українському шельфі разом з "Чорноморнафтогазом". Але відповіді, коли запрацює Одеса, поки немає.

Паралельно посилюється тиск на найбільші мережі АЗС, що працюють на імпортному продукті. Антимонопольний комітет загрожує їм штрафами в декілька сот мільйонів гривень за зростання цін на нафтопродукти. Боротьба йде з "білими" імпортерами. Безмитний імпорт, контрабанду і напівпідпільне виробництво "бодяги" ніхто не чіпає. Хоча якщо їх прибрати, то імпорт знизиться до 30-20% з нинішніх 40%.

Проводячи таку політику, уряд має всі шанси повторити помилки своїх попередників. У Кабміні Миколи Азарова, мабуть, забули, як президент Леонід Кучма в 1999 році особисто домовлявся про імпорт нафтопродуктів з Греції та Азербайджану, щоб збити ціни на українському ринку. Або як в 2005 році прем'єр Юлія Тимошенко провела через парламент закон про скасування імпортних мит на бензин і дизель. Але ж причина в обох випадках була одна - відсутність конкуренції у наших "рідних" НПЗ, які без системи противаг поводяться зовсім як "нерідні" ...