Богатирський спорт приходить і до Кіровограда - минулої неділі в парку ім. 50-річчя Жовтня в змаганнях, які уже завоювали популярність завдяки телебаченню, вперше брали участь місцеві силачі. Подібні турніри, які вже проведені і ще будуть проводитися Василем Вірастюком в різних містах нашої країни за підтримки мережі заправних станцій "ОККО", в першу чергу мають на меті "подовжити" лаву запасних збірної українських богатирів.

Ще до початку турніру його організатор, найсильніша людина України, володар титулу "Найсильніша людина світу» 2004 року зустрівся з представниками місцевих ЗМІ. Журналістам "УЦ" вдалося поставити українському Іллі Муромцю кілька питань. Нас, як, напевно, і вас, в першу чергу цікавила непублічна сторона "Богатирських ігор" і, звичайно ж, особистість їхнього лідера в Україні.

Зараз Василь переживає не найкращі часи - з минулого року в його особистому житті почалася чорна смуга. Сам він переніс в 2005-му важку травму - відрив біцепса, не менш важку операцію і довгий період відновлення. Його рідний брат Роман - також штовхач ядра, член олімпійської збірної країни - завершує спортивну кар'єру в зв'язку з важкою хворобою: він переніс операцію на серці - заміну аорти.

Але на цьому низка нещасть не закінчилася - 4 січня 2006 року під час відпочинку на лижному курорті в Туреччині сніжна лавина забрала життя дружини Василя - Світлани. Звичайно, трагедія серйозно позначилася на внутрішньому світі цієї сильної людини, він практично перестав посміхатися. Але життя-то продовжується - він молодий, йому потрібно ростити сина (Адаму Вірастюку зараз три роки), до того ж є ділові зобов'язання, контракти, спорт, федерація...

Шоу має тривати.

Далі Василь Вірастюк відповідає на питання, спеціально для читачів "УЦ".

- Наскільки істотна бізнес-складова "Богатирських ігор"? Чи є у вас додаткові джерела доходів або заняття спортом окупають себе сповна?

- В першу чергу я професійний спортсмен, на сьогоднішній день мене спорт годує. Хоча до сих пір я числюся водієм-охоронцем в концерні "Галнафтогаз", куди прийшов працювати в 2000 році. Але зараз нічим, крім спорту, не займаюся, заробляючи цілком достатньо. Наприклад, призовий фонд на рівні чемпіонату світу - близько 40 тис. доларів. На чемпіонаті "Арнольд-Класік", організатором якого є Арнольд Шварценеггер, переможець отримує ключі від "Хаммера" і чек на вельми солідну суму. Внутрішні українські змагання також забезпечуються призовим фондом, він коливається в залежності від рівня першості.

Свого часу було дуже багато пропозицій про співпрацю в сфері реклами від різних компаній, але не завжди коректних і адекватних, до того ж пропонувалися, як правило, смішні гроші. Всі вони були відхилені.

- Чим саме вас "годує" спорт - який склад щоденного "меню чемпіона", необхідного для підтримки такої форми, чи приймаєте ви які-небудь спеціальні препарати для набору ваги, стимулятори?

- У моєму меню нічого особливого немає. Їм відносно небагато, хоча по мені не скажеш. Єдине - не можу дня прожити без шматка м'яса, неважливо, якого саме, без цього якимось порожнім себе почуваю.

Що стосується спеціальних препаратів, те, що спортсмени так виглядають, ще не означає, що вони приймають щось для набору ваги. Коли багато працюєш зі штангою або нашими снарядами, вага зростає сама собою. Сам я для маси нічого не приймаю. Давайте не будемо заглиблюватися в медичну сторону питання.

На змаганнях високого рівня в нашому виді спорту проводиться обов'язковий допінг-контроль, так що ... Хоча я не можу відповідати за всіх - так, в минулому році на чемпіонаті світу в Квебеку Маріша Пудзіновського, неодноразового володаря титулу найсильнішої людини світу, дискваліфікували на стадії допінг-контролю. Тому його зараз і не видно.

- Внаслідок високої, навіть, напевно, надмірної заполітизованості нашого суспільства на сьогоднішній день - чи виникають конфлікти між партнерами по команді з різних регіонів України, з російськими та іншими спортсменами?

- Ми намагаємося не змішувати різні речі. "Спорт поза політикою" - один з основних спортивних принципів. Я, звичайно, не можу відповідати за інших, але що стосується української федерації, то ви, впевнений, ніде не могли бачити, щоб наші спортсмени їздили і агітували за будь-яку партію або окремого кандидата.

Успішні люди спорту, мистецтва, як правило, досить широко відомі, і у них є своя аудиторія, на яку вони можуть впливати. Незважаючи на це, я вважаю, що вони не мають ніякого морального права на те, щоб впливати на чиюсь точку зору.

Що стосується товаришів по команді, та й інших спортсменів, то абсолютно ніякої ворожнечі між нами немає. Ми - спортсмени, суперники на помості, але в той же час друзі за його межами. Ми нормально спілкуємося, іноді, буває, сваримося, як і всі люди, але ворожнечі чи неприязні між спортсменами ніколи не було. Думаю, в тому, що саме такі відносини складаються між хлопцями, один з великих плюсів нашого виду спорту. Наприклад, ми листуємося, зідзвонюємося іноді з росіянами Михайлом Кокляевим, Ельбрусом Нігматуліним.

- Чи вживаєте ви і інші спортсмени спиртне, тютюн? 100 грамів "для запалу" перед підходом до снаряда?

- В рамках розумного. Це надуманий стереотип щодо того, що спортсмени не п'ють і не курять. Навіть деякі марафонці курять. Але не перед змаганнями - навантаження на організм і так досить великі. Ніхто не ворог своєму здоров'ю.

- Чи існують якісь специфічні, властиві саме вашому виду спорту забобони чи ритуали?

- За великим рахунком - ні. У той же час я, наприклад, на поміст завжди виходжу з лівої ноги. Тобто вони у кожного свої, індивідуальні. У Раймонда Бермініса є труси, в яких він виступав на трьох Олімпіадах. І хоча вони вже латані-перелатані, потерті і в дірках, але він їх не викидає - каже, що викине, можливо, тільки коли завершить спортивну кар'єру, тому що вони приносять йому удачу.

- Чим плануєте зайнятися після відходу зі спорту?

- Коли вийду на пенсію, тоді й буду думати. Я з недавнього часу взагалі не будую ніяких далекосяжних планів, тому що життя така паскудна штука - саме будує або руйнує плани, незважаючи на те, що ти з цього приводу думаєш.

- Чи можете назвати найбільш "страшного" свого суперника?

- Найстрашніший суперник - мій власний страх.

З досьє "УЦ": Василь Вірастюк народився в 1974 році в Івано-Франківську. Закінчивши 8 класів, вступив до технікуму фізичної культури, в 1992 році пішов служити в армію. З 1994 по 2000 рік працював тренером з легкої атлетики, штовхав ядро в складі збірної країни, в 1995-му виконав нормативи майстра спорту, в 1998-му - МС міжнародного класу. У 2000 році, покинувши королеву спорту, зважаючи на повну відсутність перспектив її розвитку в нашій країні, починає займатися силовим багатоборством Strongmen, в якому досяг видатних успіхів, незмінно зберігаючи титул чемпіона України, а в 2004-му - завоювавши "золото" на світовій першості. Заслужений майстер спорту України. За підтримки корпорації "Галнафтогаз" провів близько 10 турнірів в містах Західної України, в 2006-му за підтримки мережі АЗС "ОККО" планує проведення регіональних змагань по всій країні. 20 травня перший такий турнір пройшов в Харкові.