Львівський КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ одним iз перших, серед національних операторів паливного ринку, розпочав встановлювати на своїх автозаправних комплексах автомобiльнi газозаправнi пункти (АГЗП) для продажу скрапленого газу. Ця корпоративна програма тартувала у 2006 роцi, а нинi вже майже на половинi фiрмових АЗК можна залити в бак автомобiля газове моторне паливо. Розвиток торгiвлi скрапленим газом на заправках ОККО органiчно вписується у ринкову концепцiю цiєї мережi, як територiї сервiсу, максимально налаштованої на запити споживачiв.

Галузева статистика свiдчить, що в останнi роки споживання скрапленого газу в Українi переживало неабиякий бум. Навiть попри те, що торiк це захоплення дещо пригальмувало, обсяги продажу газового палива через АЗС все одно були суттєво бiльшими, анiж за 3-4 роки до того. За пiдрахунками Української асоціації скрапленого газу, кiлькiсть автомобiлiв, на яких уже встановлено газобалонне обладнання, досягла 300 тисяч одиниць, що є п’ятим показником у Європi. У деяких регiонах України на газi їздить до 16% мiсцевого автопарку.

Iнакше кажучи, буквально на очах сформувався численний прошарок споживачiв альтернативного палива, який потребує до себе окремої уваги. До честi власникiв традицiйних бензозаправок вони оперативно вiдреагували на його виникнення. Якщо клiєнти хочуть мати вибiр мiж традицiйним паливом i скрапленим газом — їм слiд такий вибiр надати. Тому поряд зi звичними паливно-роздавальними колонками на багатьох фiрмових АЗС стали з’являтися й колонки для вiдпуску газомоторного палива. Власне КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ належить до тих, хто започатковував в Українi такий симбіоз рiзних видiв палива у межах одного автозаправного комплексу.

Як пригадують у дирекцiї львiвсько ї компанiї, давалося це не завжди просто, бо зважаючи на вітчизняні будiвельнi нормативи та iншi бюрократичні циркуляри не завжди легко знайти мiсце пiд газовий модуль на вже дiючiй заправцi. Тим бiльше, що цi норми iнодi жорсткiшi, нiж у державах Євросоюзу, причому вимоги ці не завжди виправданi. Фахiвцi КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ навiть пiдготували свої пропозицiї про певні змiни до тих ДБН, якi регламентують спорудження багатопаливних заправок, але не можна сказати, що державнi органи особливо до них прислухалися. Мало того, кожен iз них висуває свої вiдомчi вимоги до газозаправних об’єктiв, причому iнколи цi директиви навiть суперечать однi одним.

Керiвник вiддiлу розвитку LPG та альтернативних видiв палива КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ Юрiй Калiчевський згiдний з тим, що всi чинні вимоги нормативних документiв ставлять одну мету — зробити безпечним для людей користування зрiдженим газом. I це зрозумiло, безпека персоналу АЗС i користувачiв однозначно повиннi бути на першому мiсцi. Але основна проблема полягає в тому, що формування нормативної бази проходило достатньо багато рокiв тому, за основу бралися радянськi норми i на той час це було виправдано, але зараз у виробництво впровджено нове технологiчне обладнання, яке значно якiснiше i надiйнiше нiж те, що було ранiше, й гарантує необхiдний рiвень безпеки без застосування багатьох чинних вимог. Тобто ступiнь безпеки, яку гарантує нове технологiчне обладнання, змiнилася значно швидше i законодавство просто “не встигає” за цими змiнами. А може не хоче “встигати”?

Запускаючи процес “газифiкацiї” свого паливного роздрiбу, КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ, безумовно, усвiдомлював, що доведеться поборювати певнi органiзацiйнi й технологiчнi стереотипи, але зараз цей процес уже увiйшов у проторену колiю й розвива ється вельми бадьоро. Досить сказати, що на кiнець 2008 року в мережi ОККО налiчувалося 260 брендових автозаправних комплексiв i на 107 iз них уже працювали газозаправнi пункти. Тiльки торiк, як повiдомив керiвник вiддiлу розвитку LPG та альтернативних видiв палива КОНЦЕРНУ
ГАЛНАФТОГАЗ Юрiй Калiчевський, було введено в експлуатацію 44 АГЗП, тобто їхня кiлькiсть зросла ледь не удвiчi. У проектнiй документацiї переважної бiльшостi нових АЗК одразу плану ється встановлення газозаправного обладнання.

Ще приблизно 20 новими газовими модулями передбачено поповнити арсенал ОККО у 2009 роцi. Власне на розвиток iнфраструктури для реалізації скрапленого газу в мережi ГАЛНАФТОГАЗУ планується використати кошти позики, отриманої наприкiнцi 2008 року вiд Європейського банку реконструкцiї й розвитку. Загальне наповнення цiєї кредитної лiнiї становить 50 мiльйонiв USD. Як розповiдає Юрiй Калiчевський, цьогорiч АГЗП, в основному, будуть будуватися в складi заправок, якi вже працюють на ринку.

Досi усi газозаправнi пункти на ОККО проектувала i встановлювала київська компанiя “ЛПГ”. У ГАЛНАФТОГАЗI цiєю спiвпрацею задоволені й готовi продовжувати її у майбутньому. Стосовно ж обладнання на АГЗП, то, за словами Юрiя Калiчевського, тут застосовується i вiтчизняна, й iмпортна технiка. Наприклад, ємностi для наземних пунктiв, призначенi для зберiгання скрапленого газу, КОНЦЕРН замовляє у марiупольської компанiї СЕРЕП, яка працює в складi вiдомого виробника технологiчного обладнання маріупольського комбiнату АЗОВМАШ. Ємкостi для АГЗП з пiдземним зберiганням зрiдженого газу, КОНЦЕРН замовляє у чеської компанiї VPS. Чеськi вироби дещо дорожчi від українських, але гарантують значно довший термiн безпечної експлуатації порiвняно з українськими аналогічними виробами, за рахунок високоякiсної антикорозiйної обробки зовнiшньої поверхнi ємкостi. Термiн гарантованої безпечної експлуатації пiдземної чеської ємкостi сягає 20 рокiв з моменту вводу в експлуатацiю. Цей факт ще раз пiдкреслює, що КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ не економить на безпецi нi власного персоналу, ні майбутнiх споживачiв.

Для наземного газового модуля, як правило, потрiбен або один резервуар об’ємом до 10 кубометрiв або два — по 5 кубiв кожен. Пiдземний резервуар може зберiгати до 20 кубiчних метрів зрiдженого газу. Натомiсть газовi помпи для наземних пунктiв закуповуються у польського виробника Hydro Vacuum, а для пiдземних — у американської компанiї Blackmer, газозаправнi колонки — у японсько-чеської компанiї Tatsuno-Benc. Окремо треба сказати про якiсть паливо-роздавальних колонок Tatsuno-Benc. Небагато виробників подiбної технiки можуть похвалитися тим, що витратомiр, встановлений на цiй колонцi, гарантує точну видачу необхiдної дози палива при прокачцi до 15 млн.(!) лiтрiв без будь-якого додаткового втручання обслуговуючого персоналу. Решта комплектуючих теж можуть мати як українське, так i зарубiжне походження.

Згiдно з пiдрахунками вiддiлу розвитку LPG та альтернативних видiв палива КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ, встановленi на заправках ОККО газовi модулi зазвичай окуповуються за 1-2 роки. Тобто значна частина АГЗП вже повернули вкладенi в них iнвестицiї й тепер працюють суто на прибуток. Як повiдомив Юрiй Калiчевський, вважається, що газовий модуль працює ефективно, якщо вiн продає вiд 700 до 1000 лiтрiв скрапленого газу в день. Але в мережi ОККО є вдалi об’єкти, яким вдається вiдпускати й усi 3000-4000 лiтрiв за добу. Треба сказати, що зрiджений газ все таки є “мiським” продуктом, тобто значна частина споживачiв знаходиться в обласних i районних центрах України. Споживання зрiдженого газу в селищних населених пунктах дещо менше.

Загалом же за 2008 рiк КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ реалiзував власникам автотранспорту бiльше 18,9 мiльйона лiтрiв скрапленого газу. Що майже на 25% бiльше, нiж за попереднiй 2007 рiк. Найкращий збут газового палива забезпечили Львiвський, Вiнницький, Закарпатський та Iвано-Франкiвський регіони.

Скраплений газ, який продають на заправках ОККО, вироблений українськими заводами. На вiдмiну від бензинiв чи дизпалива, якi за якiстю поступаються iмпортним аналогам, вiтчизняний скраплений газ такого ганджу не має, а отже й нема необхідності ввозити його з-за кордону. Навпаки, пропан-бутан з України залюбки беруть на зовнiшнiх ринках. Нинi основними постачальниками скрапленого газу для КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ є ВАТ УКРНАФТА та ДК УКРГАЗВИДОБУВАННЯ.

Навiть кризовi тенденцiї, що в останнi мiсяцi охопили Україну i таки позначилися негативно на збутi нафтопродуктiв, автогаз зачепили меншою мiрою. Позаяк це паливо дешевше вiд традицiйного бензину, то в умовах, коли всi заклопотанi економією коштiв, воно стає особливо привабливим для споживача. “Нинi вартість скрапленого газу становить приблизно 45-50% вiд вартостi бензину А-95 (враховуючи пiдвищення акцизу на бензини). Тож скраплений газ залишається дуже вигiдним для автомобілістів з погляду цiни. Зменшення попиту на цей ресурс на наших заправках ми не вiдчуваємо, — каже керiвник вiддiлу маркетингу КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ Василь Дмитрiв. — Якщо й надалi зберігатиметься така цiнова пропорцiя, то споживання газу обов’язково виросте”.

Керiвник вiддiлу розвитку LPG та альтернативних видiв палива Юрiй Калiчевський звертає увагу на те, що для правильної оцiнки рiзницi мiж цiнами А-95 i зрiдженого газу треба пам’ятати, що витрати зрiдженого газу при пробiгу 100 кiлометрiв на 10-15% бiльше, нiж витрати бензину, тому кожний споживач повинен додати до ціни бензину А-95 10-15% i порiвняти отриманий результат з цiною А-95 — це i буде реальна рiзниця у вартостi обидвох палив. Юрiй Калiчевський звертає увагу й на екологiчний аспект використання скрапленого газу на транспортi. У викидах автомобiлiв, що використовують газове паливо, вiдсутнi окиси свинцю, у 5 разiв менше викидiв двоокису вуглецю, вдвiчi менше — викидiв СН. При цьому в скрапленого газу таке високе октанове число (майже 100 одиниць), якого не має жодна марка бензину. У багатьох випадках перехiд на скраплений газ сповiльнює зношуванiсть автомобiльного двигуна. Зрештою, українських водiїв уже, либонь, не потрiбно агiтувати за скраплений газ. Чимало з них мали нагоду випробувати на своєму автовластивостi цього палива. Аби такi водiї стали постiйними поцiновувачами автогазу, потрiбнi лише дві речi — розумнi цiни i фаховий сервiс. Заправки ж ОККО здатнi запропонувати i перше, i друге.

Оригінал статті