Діапазон корпоративної культури вітчизняних акціонерних товариств, ймовірно, ще тривалий час залишатиметься надто широким. На сьогодні він визначається такими крайніми полюсами, як, наприклад, ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", вже немислиме без скандалів з приводу загальних зборів акціонерів і, можливо, ВАТ "Концерн Галнафтогаз", яке першим в Україні прийняло Кодекс корпоративного управління.

І, тим не менше, далека від необхідної уніфікації, українська корпоративна культура на сьогодні цілком дозволяє розрізняти її окремих представників не тільки за рівнем, досягнутим тим чи іншим ВАТ, а й за особливою, тільки йому одному притаманною стилістикою управління, вирішення конфліктів та проведення заході . І, мабуть, немає більш ефективного способу продемонструвати обличчя компанії у всіх цих ракурсах одночасно, ніж загальні збори акціонерів.

Так, якась конфліктна передісторія (а корпоративні конфлікти в житті ВАТ - справа, в, загалом-то, природня) найчастіше віщує як мінімум напружену атмосферу заходу або навіть натуральний скандал, що починається вже під час реєстрації акціонерів. Деяке протистояння в їх рядах передувало і загальним зборам акціонерів ВАТ "Запоріжсталь", що відбулися на початку червня нинішнього року. Йдеться, зрозуміло, про назріле рішення збільшити статутний фонд ВАТ на 450 млн. грн. до 660,92 млн. грн. шляхом додаткової емісії 1,8 млрд. простих іменних акцій номіналом 0,25 грн. Як відомо, воно було продиктоване необхідністю включення до складу ВАТ компаній "Торговий дім "Запоріжсталь" ,"Стіл Трек", "Торговий дім вогнетривів", "Запоріжсталь-Інвест-Торгпром", "Центросталь".

Природно, це рішення, так чи інакше, зачіпає інтереси дрібних акціонерів, частки яких неминуче розмиваються. Однак, нікому з тих, хто знайомий зі стилем корпоративного управління, давно сформованим в ВАТ "Запоріжсталь", і в голову б не прийшло чекати відвертої конфронтації сторін з цього приводу. По-перше, тому що існує грамотна організація і злагоджена робота служб, відповідальних за проведення зборів, і, по-друге, механізм вирішення конфлікту інтересів був продуманий великими акціонерами заздалегідь. А тому ні в процесі реєстрації, ні в ході самих зборів ніяких підстав для нервозності або, тим більше, проявів обурення просто не було. Абсолютно в робочому порядку міноритаріям, які голосували проти збільшення статутного фонду компанії, було запропоновано продати свої акції до 22 липня 2006 р. А твердження механізму обміну і викупу їх акцій, яке упирається в делікатне питання про ціну, було перенесено на більш пізній термін. Власне кажучи, всі гострі кути, які неминуче виникають в будь-яких взаєминах, були вміло обійдені. Адже головне в мистецтві корпоративного управління - це вміння розподілити відповідальність і організувати її реалізацію. Взяти хоча б такий момент як підрахунок голосів кількох сотень акціонерів, що розмістилися в двоярусному залі з окремим сектором для преси. Всі приміщення було умовно розподілено на сектори, за кожним з яких був закріплений відповідальний, що підраховував голоси "на своїй території" і передавав інформацію в лічильну комісію. В результаті збори, порядок денний яких включав більше десятка питань, вдалося провести всього за кілька годин.

На особливу увагу заслуговує робота юридичної служби. Мені, як акціонеру (903 акції) підприємства, була представлена вся необхідна інформація. І цікаво було спостерігати, як ставні молоді люди чітко і виразно відповідали на питання, що цікавлять акціонерів під час реєстрації. Природно, що від тлумачного господаря чекають не тільки високих доходів і відповідних дивідендів, на які, відповідно до рішення зборів було направлено 2% чистого прибутку - 15,275 млн. грн., або пристойних бюджетних надходжень і позабюджетних платежів - 616, 632 млн. грн., а й уміння, продумавши всі деталі, подбати про кожного з присутніх.

Тому представники преси, давно знайомі з відділом зв'язків з громадськістю та ЗМІ ВАТ "Запоріжсталь", сприйняли надане їм на час проходження зборів робоче приміщення, обладнане комп'ютерами з виходом в інтернет для оперативного опрацювання та передачі інформації до своїх редакцій, як щось само собою зрозуміле.

Звичайно, в дотриманні загальноприйнятих норм корпоративної культури немає ніякого подвигу, однак саме в умінні компанії наповнити його якимось неповторним теплом якраз і полягає її гідність і унікальність стилю, які визнаються всіма.