Інститут споживчих експертиз перевірив якість вітчизняного дизельного палива. Останнє дослідження дизельного палива Інститут споживчих експертиз проводив близько року тому. Знову «взятися за каністри» і провести новий рейд експертів спонукала нестабільна погода, яка то поливає дощем, то заковує в крижані лати дороги та автомобілі. Згідно з народними прикметами, зима цього року буде затяжною і ще не раз влаштує морозний іспит автомобілям, які працюють на дизельному паливі. Адже кожному відомо, що ДП має властивість загусати при низьких температурах, наслідки чого вже можуть відчути на собі власники дизельних машин, які мали необережність заправити неякісне пальне.
Цього разу експерти вирішили провести перевірку тільки «іменних» сортів ДТ - благо практично кожна поважаюча себе мережа АЗС вже обзавелася подібним пальним. У підсумку в акредитовану лабораторію вирушили вісім зразків «преміального» дизельного палива. Експерти придбали «солярку з ім'ям» в мережах ANP (Energy), КЛО (Ventus diesel), Socar (Nano ДТ), ОККО (Pulls diesel Арктика), Лукойл (ЕКТО ДТ), WOG (Mustang ДП), Укравто (ДТ плюс), компанію яким склав вперше представлений в дослідженнях Perfekt Diesel від мережі Паралель, пробу якого експерти відібрали в Мелітопольському регіоні.
Дизельне паливо дуже чутливе до знижених температур через присутність в ньому парафінових вуглеводнів з високою температурою застигання. Наприклад, в літній солярці парафіни випадають вже при -5 °С (паливо мутніє). При температурі -10 °С річна солярка загусає і забиває паливні фільтри. Зимова солярка більш «морозостійка»: гранична температура фільтрування повинна бути не вище мінус 15 °С (для ДСТУ 4840: 2007 марки E) і мінус 20 °С (для ДСТУ 4840: 2007 марки F). Новим ДСТУ також передбачені вимоги для ДП, призначеного для експлуатації в умовах арктичного клімату. В цьому випадку ДП ЄВРО ділять на класи: клас 0 - гранична температура фільтрування мінус 20 °С; клас 1 - гранична температура фільтрування мінус 26 °С.
Випробування на визначення граничної температури фыльтрування показали - абсолютно всі придбані зразки є «зимовим» пальним. А головне - з дев'яти досліджуваних зразків чотири (!) Виявилися «арктичними», тобто це вже дизельне паливо, яке можна використовувати суворою зимою і в найвимогливіших автомобілях! У «полярники» потрапили зразки ОККО Pulls Diesel Арктика (гранична температура - мінус 32 ° С, клас 2, згідно з європейськими нормами EN 590)), Лукойл ЕКТО ДТ (гранична температура - мінус 30 °С), Паралель Perfekt Diesel (гранична температура - мінус 31 °С) і Укравто ДТ плюс (гранична температура - мінус 29 °С). А ось брендове пальне від КЛО і Socar дещо здивувало: воно знаходиться в найнижчій межі морозостійкості.
На зустрічне запитання, а навіщо в наших умовах використовувати дизельне паливо, призначене для арктичних умов? - відповідь проста: коли градусник опускається до -15-20 ° С, насправді на трасі або ж в дуже сиру погоду, реальна температура може бути нижча. В таких умовах, дуже важливо пам'ятати про запас міцності.
В другу чергу експертиза перевірила цетанове число іменних дизпалив. Цей показник визначає період затримки займання паливної суміші - тобто той проміжок часу, який проходить від моменту вприскування пального до початку його горіння. Чим нижче цетанове число, тим жорсткіше працює дизельний двигун, більша витрата пального і димність відпрацьованих газів. Особливо важливий цей показник в зимові морози. Нормативний документ свідчить, що цетанове число повинне бути не нижче 51 одиниці для звичайного дизельного палива підвищеної якості, і не нижче 49 - для «Арктики». Крім Socar, ніхто з випробовуваних не опустився нижче нормативу, а солідний запас міцності продемонстрували три зразка - Лукойл ЕКТО ДТ (50 одиниць), Паралель Perfekt Diesel (51.2 одиниці), і рекордсмен - ОККО Pulls Diesel Арктика (53,4 одиниці). Останній результат, до речі, найвищий за весь час досліджень Інституту.
Головний «екологічний» показник дизпалива - вміст сірки, продукти згоряння якої при взаємодії з водою утворюють сірчану і сірчисту кислоти, які в свою чергу провокують неприємності для «здоров'я» автомобіля. Наші дослідження проводилися на відповідність нормам ДСТУ 4840: 2007 частки сірки в пальному видів I і II. Нагадаємо, що в пальному виду II (ЄВРО 4) вміст сірки не повинно перевищувати 50 мг/кг, а в пальному виду I (ЄВРО 5) - і зовсім не більше 10 мг/кг. Надлишок сірки в пальному це ж не тільки колосальний удар по екології, а й по двигуну.
На щастя, ніхто з «піддослідних» не вийшов за рамки нормативів. Найменша кількість сірки виявилося в зразках Паралель Perfekt Diesel (5 мг/кг при нормативі не більше 10 м/гкг), ОККО Pulls Diesel Арктика (10 мг/кг), КЛО Ventus diesel (10 мг / кг). Решта учасників вклалися в ЄВРО 4 (до 50 мгкг). Це дуже гідні результати, більше схожі не на Україну, а на Німеччину.
Нарешті, останній значущий для нашої перевірки показник - температура спалаху в закритому тиглі. Він характеризує температуру займання пального. Говорит, в першу чергу, про пожежонебезпеку пального, а також, якщо показник нижче нормативу, може свідчити про попадання в дизпаливо легких фракцій. З цим показником ні у кого не виявилося проблем, хоча в торішньому дослідженні такі випадки бували.
В цілому відзначимо, що результати виявилися для нас приємним сюрпризом. Зимовий дизель здав іспит, якщо і не на відмінно, то на дуже тверду «четвірку». І це в нашій країні, де стереотип про погану якість «солярки» дуже сильний. Але в даному випадку важливо зробити знижку на те, що перевірялося все ж не звичайне «важке» пальне, а дорогі «іменні» сорти, зроблені з імпортної сировини. Як показали результати перевірки Інституту споживчих експертиз, ці сорти коштують своїх грошей. Адже переплачуючи не так вже й багато, в порівнянні зі «звичайною» «соляркою», ви купуєте головне - впевненість. Наостанок порада - якщо вже таке сталося, і покупець впевнений, що його заправили неякісним пальним на «серйозній» АЗС, то дійте! Ідіть на АЗС і відбирайте проби для встановлення істини. Якщо АЗС дійсно винна, шанси на відшкодування збитків дуже високі, причому ще до судових розглядів (якщо, звичайно, мережа дорожить своїм ім'ям).