Нинішній серпень для українських автомобілістів (які вже звикли до сезонних стрибків цін на бензин) не став винятком: ціни на найпопулярнішу марку бензину - А-95 - які довгий час трималися на позначці 4,20 грн. за літр, за пару тижнів виросли до 4,70 грн. Вільний від адміністративного регулювання і наданий впливу ринкових факторів, український ринок пального стає все більш привабливим для роботи на ньому і приносить його учасникам чималі прибутки. За три роки вартість пального в Україні зросла більш ніж в два рази: А-95 подорожчав з 2,20 грн. за літр до сьогоднішніх 4,70 грн. І навіть ще два роки тому, коли Кабмін під керівництвом Віктора Януковича наполегливо переконував трейдерів стримувати ціни, заповітні 2,90 грн. за А-95 трималися досить довго - до зміни владної команди.
Зараз навіть нафтотрейдери не приховують, що український ринок пального не тільки привабливий, але і перспективний. На відміну від, скажімо, того ж європейського ринку український зростає і за ціною, і за обсягами. Ціна літра пального вже майже досягла долара і, схоже, скоро перейде цей рубіж. Що викликано не тільки збільшенням ціни на чорне золото у світі, а й вражаючою маржею, яку безперешкодно закладають роздрібні торговці бензином, в деяких випадках керуючись просто своїм розсудом. Тоді як в тій же Європі на літрі пального оператори заробляють набагато менше - основний дохід АЗС мають на супутніх послугах, наприклад, цілодобових магазинах.
Це і спонукало світових нафтових гігантів, а також українську владу і впливові українські ФПГ потурбуватися отриманням частки пирога на цьому ринку. Для споживачів бензину це означає лише одне - ціни в найближчому майбутньому продовжать рости, які б меморандуми не підписувалися на засіданнях уряду з трейдерами. Адже нові гравці, які входять на ринок, обов'язково захочуть швидко "відбити" свої витрати.
Затишшя перед бурею
Останні півтора роки ринок знаходився в сонному стані - кілька українських НПЗ стояли, а бензин з сусідніх країн наповнив Україну завдяки введенню нульової ставки мита на імпорт пального. Ніхто з діючих гравців особливо не прагнув розширювати роздрібні мережі реалізації нафтопродуктів. Найбільші трейдери тим часом зосередилися на "чистці" рядів партнерів-джоберів, щоб відібрати найбільш порядних з них, скоротивши кількість задля покращення якості. Цим і пояснюється парадокс останнього року - на провідних українських трасах пропорція заправок брендів "першої п'ятірки" і маловідомих дрібних учасників ринку змінилася в користь останніх. Наприклад, на одній з головних магістралей, що ведуть зі столиці до Одеси, локальні бренди АЗС домінують над відомими. Складається враження, що виробники і трейдери не чекають від роздрібного ринку нічого хорошого, механічно підтримуючи бізнес і чекаючи "кращих часів". Або сприймають його, як російські нафтовики внутрішній ринок Росії - в якості необхідного "навантаження" до основного бізнесу (експорту нафти). Втім, як сказав класик: Україна - не Росія. У Росії сьогодні А-95 коштує близько 3 грн. (в перерахунку на вітчизняну валюту), у нас же, з урахуванням нещодавнього сплеску цін - 4,70 грн. Український чорнозем - благодатний грунт для вирощування прибутків і переробників, і "пістолетників" (торговців в роздріб), оскільки ціни на ринку поступово, але впевнено наближаються до середньоєвропейських. І, на відміну від драматургії українського газового ринку, без зайвої політизації, протистоянь на міждержавному рівні і бунтів споживачів, які просять про "перехідний період".
Найістотніший ривок в зближенні українських цін до світових відбувся буквально за останні півтора роки. Основні цінові "хвилі" завжди спостерігалися в кінці весни і на початку осені - в періоди пікового попиту. Однак, "взявши нову висоту", ціни практично не відкочувалися назад і, по насиченню ринку, просто заморожувалися. Тепер ціни на внутрішньому ринку нафтопродуктів змінюються не тільки у відповідь на зміни пропорції попиту та пропозиції, а й навздогін за траєкторією руху світових нафтових цін. Ціна того ж литовського пального з Мажейкяйського НПЗ блискавично реагує на зміну котирувань в європейських портах, і вартість призначених для України партій може змінюватися мало не кожен день. При цьому ще пару років тому ринок був набагато більш неповороткий - беззастережно домінуюче становище займав бензин українських НПЗ, вироблений з російської нафти. Сировина українських переробників і до сих пір контрактується на місяць вперед, і тому коригувати ціни на продукцію в проміжні періоди майже неможливе.
Нова хвиля переділу
Первинний розподіл нафтової власності пройшов в Україну в 1999-2001 рр., коли російські нафтові компанії купили чотири українських НПЗ і свої "зони впливу" окреслили гравці українського походження - "Приват", "Галнафтогаз" і "Континіум". Сьогодні ж вельми виразно окреслилася друга хвиля переділу на ринку. Першим буревісником стала поява в роздробі бренду Shell, український топ-менеджер якої Патрік ван Дале пишається тим, що це - "перший міжнародний бренд на українському роздрібному ринку автомобільного пального". Зрозуміло, що міжнародні бренди просто так не приходять, тим більше нафтогігант, який схоже, серйозно налаштований "пустити коріння" в Україні. Активні дії він почав з отримання доступу до видобутку місцевих вуглеводнів. Хоча конкурс на освоєння перспективної Прикерченської ділянки морських надр він і програв, зате домовився з НАК "Нафтогаз України" про спільну діяльність з видобутку енергоносіїв на території Дніпровсько-Донецького басейну. Однак отримання перших здобутих з українських надр ресурсів - питання не одного дня, і товарну нафту Shell отримає не раніше ніж через два роки. Тому, запустивши проект, гігант переключився на паливний роздріб, що підтверджує широту його намірів в Україні. Правда, Shell не поспішає розкривати всі карти - АЗС, які з'явилися, поки залишаються у власності НК "Альянс-Україна" і використовують бренд Shell за ліцензійною угодою. Логіка підказує, що, рухаючись в напрямку організації як видобутку нафти і газу, так і збуту пального, Shell не залишить без уваги і проміжний між двома названими ланками процес - переробку. І якщо вже гігант почав партнерство з НК "Альянс-Україна", то логічно припустити, що він розгляне можливість купити (або запустити, а потім почати переробляти нафту на давальницьких умовах), яка належить групі Херсонський НПЗ.
Втім, з технічної точки зору, це підприємство оцінюється як не найбільш блискучий актив. Крім того, вже рік як завод зупинений нібито з розрахунком на початок масштабної модернізації, яка чомусь поки так і не стартувала. Звідси і істотний нюанс - підприємство сьогодні може служити хіба що майданчиком для зведення принципово нового виробництва. Що вимагає багатомільйонних інвестицій - без них запускати завод в нинішньому стані просто безглуздо. Так що Shell може вирішити проблему переробки і шляхом будівництва нового заводу. У будь-якому випадку, не пов'язані поки між собою рухи Shell в Україні тим не менш свідчать про те, що рано чи пізно на українському ринку з'явиться ще одна велика вертикально-інтегрована структура. Можливо, принципово новий гравець замінить НК "Альянс-Україна", яка, схоже, вже відмовилася від своїх претензій на частку на цьому ринку - про те, що компанія готує до продажу свої активи, експерти та учасники ринку говорили давно.
Повторення пройденого
У світлі того, що привабливість випуску і збуту нафтопродуктів в Україні як бізнесу значно зросла, невипадковими виглядають зрушення чиновників щодо реінкарнації ідеї об'єднання нафтових активів, які залишилися у власності держави. Очевидно, що ідея створення державної ВІНК буде життєздатною тільки в тому випадку, якщо її просуванням будуть стурбовані близькі до влади бізнес-групи, які процвітають не тільки в нафтопереробці, а й в політичному лобізмі.
Ідея не нова, проте дві попередні спроби її реалізації не були доведені до логічного завершення через нестабільність напрямку, в якому дме політичний вітер. Свого часу, у 2004 році, Леонід Кучма вирішив об'єднати всі підконтрольні державі активи в нафтовидобутку, нафтопереробці і збуті на базі наполовину державної "Укрнафти", однак буквально за одну ніч змінив думку і в підсумку вирішив передати управління цими активами повністю державному "Нафтогазу України". Таким чином співвласник "Укрнафти" - група "Приват" - втратила можливість за допомогою держави створити ВІНК і рухається в цьому напрямку самостійно. Нагадаємо, група контролює, крім більш 40% ВАТ "Укрнафта", Дрогобицький і Надвірнянський НПЗ, а також мережу АЗС, які поступово викуповує і перебрендовує "Укрнафта".
Заява про намір влади створити державну ВІНК прозвучала з вуст екс-міністра економіки Арсенія Яценюка в останні дні його перебування на посаді. Але, тим не менш, вона представляється симптоматичною, тим більше, що Яценюку деякий час передрікали збереження цієї посади згідно з коаліційною домовленістю. Нині ймовірність того, що новий уряд підтримає і почне втілювати ідею ВІНК, дуже велика. Така компанія - хороший майданчик як для посилення когось із діючих трейдерів (як це могло б стати у випадку з групою "Приват"), так і для заходу на ринок нового великого гравця. З огляду на забарвлення нової владної команди, його логічно шукати в рядах великих промисловців зі Сходу України. У середовищі нафтовиків не виключають, що інтерес до входження на ринок може проявити СКМ Ріната Ахметова. Хоча на сьогоднішній день для групи цей бізнес не можна назвати профільним, деякі активи в ньому у СКМ все ж є - дислокована переважно на Донбасі мережа АЗС "Гефест". Так що привабливість збуту пального група вже мала можливість оцінити як учасник ринку. І зрозуміти, що вкладення коштів у цей бізнес могло б окупитися з надлишком. Як наслідок - те, що не отримала група "Приват", яка зробила ставку на політиків, що опинилися в опозиції, може дістатися тому, чия політична платформа більш стійка. При такому розвитку подій ідея створення ВІНК може бути доведена до кінця, хоча і рясніє технічними складнощами. По перше, як показує невдалий досвід, вона зустріне опір з боку приватних співвласників ряду активів і/або тихе саботування з боку держвиконавців. Так свого часу приватникам Дрогобицького НПЗ вдалося заблокувати передачу держпакету НПЗ НАК "Нафтогаз України". А останній, хоча і отримав в управління держпакет Кременчуцького НПЗ (ЗАТ "Укртатнафта"), так і не налагодив чіткий алгоритм взаємодії з іншими ланками ланцюжка віртуальної ВІНК (активи залишилися розрізненими, ідея створення окремої компанії для їх управління похована). Більше того, під питанням і можливість повернення державі у власність двох іноземних компаній, за рахунок яких частка акціонерів з Татарстану в "Укртатнафтi" "дотягувала" до контрольного пакета.
Але чи не найважливішою перешкодою може стати протидія групи "Приват" - адже вона зосереджує майже половину "Укрнафти" і більші, ніж у держави, пакети двох західноукраїнських НПЗ. І якщо питання переробки можна "закрити" через інші активи, питання контролю над ВАТ "Укрнафта" доведеться вирішувати в будь-якому випадку.
Подолати окреслені вище перешкоди можна лише завзятістю і рішучістю, підкріпленими владними повноваженнями. А щоб переконливо мотивувати ідею створення ВІНК на державному рівні, досить повісити на неї важливу соціальну функцію. У спрощеному варіанті - "збивання" цін на пальне в періоди хвилювань на ринку за рахунок ресурсів власне компанії. В ускладненому - через реалізацію ідеї створення державного резерву нафтопродуктів. Попередні доручення Віктора Ющенка на цей рахунок поки що не дали результатів. Справа клопітка і, головне, дорога. А залучення приватника до управління або партнерства з державною ВІНК змогло б якраз знайти такі потрібні державі інвестиції.
Перевірка зв'язку
Індикатором того, наскільки сценарій нового масштабного переділу ринку нафтопродуктів буде реалізований, стануть дії нового уряду на паливному ринку. І перші месиджі Віктора Януковича щодо планів з регулювання ринку нафтопродуктів дають вагомі підстави стверджувати, що переділ все ж відбудеться. По-перше, Партія регіонів реалізує вже висловлені наміри подолати імпортоорієнтованність економіки і скасує пільгове нульове мито на імпорт нафтопродуктів. Це посилить українських гравців ринку. По-друге, Янукович чітко заявив про те, що повернення до практики жорсткого регулювання зразка 2004 року не буде. Тобто - ситуація на паливному ринку, коли ціни формуються виключно ринковими механізмами, "регіоналів" в принципі влаштовує. Це побічно говорить на користь версії про те, що до виходу на цей ринок готується гравець, пов'язаний з "регіоналами". По-третє, Янукович говорить про те, що вплив держави на ринок буде посилювати шляхом товарних інтервенцій - за рахунок ресурсів підконтрольних державі нафтових компаній. Так що ідея об'єднання всіх нафтових держактивів в ВІНК корелюється з політикою влади з регулювання цього ринку. А значить, з великою ймовірністю, знайде підтримку. Створивши ВІНК в партнерстві з потужною приватною компанією, нова влада досягне двох стратегічно важливих цілей. Перш за все, посилить вплив держави на паливний ринок, не допустивши на нього неприйнятних, з точки зору соціальної політики, хвилювань. Але при цьому не знизять привабливість роботи на ринку для його учасників, серед яких варто очікувати солідних новачків. Отже, коли нові, абсолютно різні за суттю (олігархічно-владні ВІНК і світові нафтові гіганти) учасники українського паливного ринку займуть свої ніші, принцип його роботи зазнає серйозних змін. Раніше гравці демонстрували єдність, відстоюючи перед владою обгрунтованість того чи іншого загального рівня цін. І компромісний рівень останніх народжувався в результаті торгу: нафтотрейдери тягнули ціни вгору, влада - вниз. Тон в середовищі трейдерів задавали "дочки" російських нафтових компаній, які регулярно відбивали звинувачення в монопольній змові. Тепер ринок не буде настільки однорідний. Ніяка з груп його учасників не буде відвертим "законодавцем мод". Російські НК, природно, збережуть свої позиції, як і українські групи, бізнес яких влаштувався. Але на цьому тлі з'явиться солідний український новачок, у якого, з огляду на його допоміжну "соціальну" функцію, в певні періоди будуть свої завдання. І світовий нафтогігант, який явно буде будувати свою цінову політику практично без оглядки на інших. В умовах вільного від адміністративного регулювання українського ринку, ціни на якому майже досягли європейських, описана вище розстановка сил якраз і забезпечить збалансоване, прозоре і об'єктивне ціноутворення в майбутньому.