Нещодавно у нашому місті відбувся Богатирський турнір на приз Василя Вірастюка - найсильнішої людини України, чемпіона світу і володаря титулу "Найсильніша людина світу". Також, у рамках свого візиту, організованого Федерацією найсильніших атлетів України та мережею заправних станцій "ОККО", Василь Вірастюк зустрівся із журналістами у Кіровоградському прес-клубі реформ та надав ексклюзивне інтерв'ю читачам тижневика "Новий погляд".
Кореспондент: Пане Василю, для початку розкажіть, будь ласка, з чого для Вас почалися Богатирські ігри?
В. Вірастюк: Для мене все почалося з того, що я пішов з легкої атлетики. На той момент мені здавалося, що я взагалі пішов зі спорту. Переїхав з Івано-Франківська у Львів і влаштувався на роботу в "Концерн Галнафтогаз", який є власником мережі АЗС "ОККО". Потім президент Федерації найсильніших атлетів запропонував мені виступити на змаганнях в Ялті. Це були перші змагання у сезоні, початок літа 2000 року. І от саме з цього тоді все і почалось.
Кореспондент: А коли Ви відчули вперше, що стали відомою в Україні людиною?
В. Вірастюк: Я над цим ніколи не замислювався. Я і до тепер вважаю, що я звичайна людина, така, як і всі інші.
Кореспондент: Є дуже багато різновидів богатирських змагань, як індивідуальних, так і командних. Які Вам більше до вподоби?
В. Вірастюк: Ви знаєте, командні і індивідуальні змагання дуже відрізняються одне від одного. Якщо в індивідуальних все залежить тільки від тебе, то у командних має бути спільна робота, командний дух, відчуття один одного. Це не передати словами, це слід відчувати. Це просто така класна атмосфера. А взагалі, кожні змагання цікаві по-своєму.
Кореспондент: А що потрібно робити, щоб стати справжнім богатирем?
В. Вірастюк: Богатирем може стати будь хто, але хорошим богатирем може стати людина, яка має силу, витривалість, швидкість та гарну координацію рухів. У такому випадку із чоловіка може вийти справжній Strongman.
Кореспондент: Цікаво, що Вам найбільше допомагало досягнути вершини?
В. Вірастюк: Я не знаю. Ви такі питання задаєте, над якими я просто ніколи не замислювався. Я просто намагався щось зробити, насамперед перебороти себе, свої страхи та недоліки. А що мене підштовхувало? Чимось треба ж у житті займатися! Тим паче, якщо це улюблена справа, від якої отримуєш задоволення.
Кореспондент: Тобто, це одночасно і робота і хобі для Вас?
В. Вірастюк: Так, на даний момент це є моя робота, я себе можу вважати професійним спортсменом. Я навіть не можу сказати, що це хобі. Тому що спорт мене кормить, хоча і залишається улюбленою справою всього життя. І це, напевно, велике щастя, коли людина може у житті займатися своєю улюбленою справою, яка окрім морального приносить і фінансове задоволення.
Кореспондент: Яке із змагань Вам запам'яталось більше і чим саме?
В. Вірастюк: Мабуть, це індивідуальний Чемпіонат світу на Багамах 2004 року, де я виборов звання найсильнішої людини світу.
Кореспондент: Що Ви відчули, як тільки отримали це звання?
В. Вірастюк: Я навіть не знав, що мені робити. А коли я вже усвідомив, що переміг, то не знав, чи мені сміятись чи плакати, куди мені йти і що робити, кому розказати про це і кому зателефонувати. Такі досить цікаві відчуття... Хотілося б ще раз відчути таке, тому намагатимусь ще раз перемогти і вибороти це звання.
Кореспондент: Хто найстрашніший Ваш суперник?
В. Вірастюк: Найстрашніший суперник - це мій страх.
Кореспондент: Чи отримували Ви за час кар'єри травмування і скільки часу потрібно, щоб повернути форму?
В. Вірастюк: Найсерйозніша травма - це був відрив біцепса у 2005 році на змаганнях "Арнольд класік" у США. По приїзду додому мені зробили операцію, тобто пришили біцепс назад, але відновлення було досить таки тривале. Від періоду самої операції до того часу, коли я почав тренуватися, пройшло два місяці. А вже через 3,5 місяці я виступав у Києві на змаганнях і навіть виграв той турнір.
Кореспондент: Що Ви могли б порадити молодим спортсменам, аби уникати травмування?
В. Вірастюк: Важко щось порадити. Адже у спорті непросто вберегтись від травм і єдине, що можна сказати, це треба професійно підходити до кожної справи. Наприклад, у мене могло б бути набагато більше травм, якби я не працював над собою під час тренувань.
Кореспондент: Ви згадали про змагання "Арнольд класік", які курує Арнольд Шварценегер. Які враження він справив на Вас?
В. Вірастюк: Нормальні враження. Цього разу він був достатньо відкритим, у нього вистачило часу навіть зупинитись та поговорити зі спортсменами. Якщо порівнювати цей рік і минулий, то у минулому він вручив нагороду і швиденько пішов. А цього року мав 5-10 хвилин для спілкування. Я вважаю, що це досить багато часу для такої зайнятої людини.
Кореспондент: Чи відчуваєте Ви підтримку богатирському спорту з боку держави?
В. Вірастюк: За період існування Федерації найсильніших атлетів не було абсолютно ніякої підтримки, я маю на увазі фінансової підтримки, з боку держави. Можна говорити, що була тільки моральна підтримка - під час всіх змагань, турнірів і акції фінансова підтримка спортсменів відбувається тільки за рахунок спонсорів та зацікавлених осіб. На щастя, на відміну він інших видів спорту, у нас є телевізійний проект на каналі "1+1" "Богатирські ігри", який є досить популярний. Тому спонсорам цікаво з нам співпрацювати.
Кореспондент: Задля чого Ви проводите конкурси богатирів у різних містах України?
В. Вірастюк: Власне, ми просто почали замислюватись, хто займається підготовкою молодого покоління? У минулі часи, окрім підготовки спортивної еліти, завжди були спеціальні спортивні заклади для дітей та молоді. Тобто були якісь школи, які шукали спортсменів, була величезна "лава запасних". А зараз з цим набагато складніше. Наприклад, у минулому році, прямо перед командним Чемпіонатом світу, травмувався спортсмен з нашої команди Сашко Пеканов. І у нас виникла серйозна проблема, коли ми зрозуміли, що достойно замінити його немає ким. Тому зародилася думка шукати молодих перспективних спортсменів. Добре, що ця думка найшла підтримку у мережі автозаправних станцій "ОККО", бо, зрозуміло, що без фінансової підтримки ми не змогли б реалізувати свій задум. Я зараз підписую контракт з мережею АЗС "ОККО" і одним з пунктів цієї угоди якраз є проведення таких турнірів по всій Україні. Це дуже добре, бо ми з одного боку популяризуємо наш вид спорту, а з другого - шукаємо нових спортсменів.
Кореспондент: Ви приїхали до Кіровограду вперше?
В. Вірастюк: Ні, ми із представником мережі автозаправних станцій "ОККО" Олесем Пограничним вже приїжджали сюди десь півтора місяці назад, щоб обрати місце для змагань та з'ясувати деякі нюанси, пов'язані з організацією турніру. Але це фактично перший такий конкурс в Кіровограді. Наскільки я знаю, Володя Балакірєв, ваш знаменитий гирьовик, намагався щось проводити на місцевому рівні, але конкурс для молодих спортсменів Всеукраїнського значення ми проводимо тут вперше.
Кореспондент: Спорт відбирає більшу частину Вашого часу, а як Ви відпочиваєте?
В. Вірастюк: Спорт, можна сказати, займає увесь мій час. Я дуже мало відпочиваю. Це, можливо, і добре. Бо мені навіть деколи шкода тих людей, які говорять, що в них багато часу і вони висипаються. Я постійно чимось зайнятий і це в принципі нормально.
Кореспондент: Це правда, що Ви захоплюєтесь автомобілями і полюбляєте швидку їзду?
В. Вірастюк: Так, я полюбляю швидку їзду, але зараз намагаюся їздити не досить швидко. Я мамі пообіцяв, що більше 140 км на годину не їздитиму. І ось стараюсь цього дотримуватись.
Кореспондент: А чи не виникає у Вас проблем із придбанням одягу, адже розмір потрібен немаленький?
В. Вірастюк: Виникає. До цього останні джинси для себе я придбав у 2004 році у Канаді. І потім пожалкував, що купив тільки одну пару. А ось місяці три назад пішов на базар і надибав на дві величезні пари та й купив собі. Тобто, підходящий розмір я шукав протягом двох років. А взагалі, у мене спортивний стиль життя, отже і одяг спортивний. І буквально минулого тижня ми випустили партію одягу під моїм брендом "Богатир" та пробуватимемо випускати спортивний одяг для активного способу життя.
Кореспондент: Чи вживаєте Ви спиртні напої?
В. Вірастюк: Деколи. Це стереотипи, які придумали собі люди, що спортсмени не п'ють і не курять. Хоча перед змаганнями ні в якому разі цього робити не можна, тому що йде величезне навантаження на організм і без того.
Кореспондент: Наскільки теплі у вас стосунки із колегами? Чи спілкуєтесь ви поза змаганнями?
В. Вірастюк: Як це не дивно звучить, у богатирському багатоборстві ми усі товаришуємо, у нас немає абсолютно ніякої ворожості між спортсменами. Суперники ми на площадці, а в житті - ми друзі. Хоча, звичайно, як і всі люди, можемо і посваритися. Я думаю, що це дуже великий плюс нашого виду спорту - те, що у нас такі теплі стосунки між хлопцями.
Кореспондент: Як впливає політика на стосунки між вами та спортсменами із сусідніх держав?
В. Вірастюк: Абсолютно ніяк не впливає. Ми намагаємося не примішувати спорт до політики. Тому що основний спортивний принцип - це спорт поза політикою. Ви ніде не побачите, щоб наші спортсмени агітували за когось під час виборів. Люди спорту та мистецтва є дуже відомими і мають серйозний вплив на певну аудиторію. На мою думку, вони не мають морального права користуватись цим, агітуючи за політиків. Я живу саме за таким принципом.