В історії нафтового Борислава були різні етапи, кризові явища. Але, що характерно, після кожного наближення критичних ситуацій він зазнавав відродження, нового злету.
Перший надзвичайно бурхливий етап був пов'язаний з видобутком простими способами неглибокої до 200 м нафти. Він продовжувався десь близько 30 років. Його закінчення припадає на 70–80-ті роки минулого сторіччя. Після досить стабільного і тривалого видобутку почався його катастрофічний спад. Здавалося, що настав кінець нафтової слави родовища.
Але ж ні. У 1872 р. відкрито нові поклади у сусідній Східниці (7–10 км на південь від Борислава). З року в рік на цьому родовищі наростав нафтовидобуток. У 1896 р. Східницький промисел вже давав 150 тис. тонн нафти в рік. Нафта нового родовища перекрила катастрофічну нестачу у Бориславі.
Згодом розпочалася новітня історія нафтовидобутку в Бориславі. У 1895 р. свердловиною Раточин-5 вперше відкрито велику нафту у бориславському пісковику, на глибині близько 800 м. В кінці XIX сторіччя загальний видобуток нафти у Бориславі стабілізувався на рівні 280 тис. тонн в рік. 26 червня 1902 р. у свердловині «Файлер-1», що на Потоці (ділянка у Бориславі) з глибини 807 м одержано 350–400 тонн нафти на добу. Нечуваний успіх цієї свердловини заохотив інших підприємців до поглиблення своїх свердловин, щоб розкрити так званий другий високопродуктивний горизонт. У 1903 р. в Тустановичах (східна частина родовища) з цього ж горизонту одержали велику нафту у свердловині, що мала назву Литва.
Постійне збільшення нафтовидобутку, яке не вміли гальмувати як технічно, так і організаційно, відсутність збірників – резервуарів для її зберігання – змушувало промисловців видобуту нафту негайно продавати. Відповідно зменшився попит на неї. Все це привело до нової кризи 1903-1909 р. Але це вже була криза надпродукції. Нафту зберігали у спеціально викопаних земельних ямах. Таких земляних «долів» місткістю 10 тис. кубометрів, заповнених водою, ще й тепер можна побачити в Бориславі і його околицях.
Нафта, яка не вміщувалася в резервуарах розливалася по полях, вона потрапляла в ріки, знищуючи всю рослинність, рибу, птаство. Настала страшна екологічна катастрофа. Вона сягнула найвищого рівня 13 червня 1908 року внаслідок рекордного видобутку нафти свердловиною «Ойл-сіті» – 3000 тонн на добу. Ця свердловина – унікальне явище у світовому масштабі. Після досягнення глибини 1015 м свердловина дала такий потужний фонтан, що перші 24 години два насоси зуміли перекачати тільки 1400 тонн, друга половина залила навколишні поля. Згодом потоки нафти досягли Дністра і забруднили його на великому відрізку. Тільки 17 червня всю нафту зі свердловини зуміли скерувати у спеціально викопані земляні резервуари. Четвертого липня від удару блискавки свердловина загорілася. Пожежу, яка продовжувалася 21 добу, було видно на віддалі 50 кілометрів.
Видобуток нафти у Бориславі збільшився з 520 тис. тонн у 1902 р. до 1718 тис. тонн у 1908 р. і 1964 тис. тонн у 1909 р. У цей час навіть з'явився проект спалювання надлишків нафти. Будувалися металеві резервуари. У цьому ж році почалося спорудження найбільшого на той час нафтопереробного заводу у Дрогобичі. Всі ці заходи, а також природне зниження продуктивності свердловин дало можливість припинити кризу.
Перша світова війна з її потребами пального, не дивлячись на політичні і військові події, особливо не вплинула на роботу промислу. У 1916 р. видобуто 860 тис. тонн нафти. У наступні роки видобуток дещо знижувався, але це не викликало поважних занепокоєнь. На наступному етапі, що продовжувався до 40-х років, ситуація в Бориславі і його околицях стабілізувалася. Бориславська нафта відіграла величезну роль у піднесенні економіки польської держави, хоча з 1929 до 1936 р. видобуток нафти знизився з 511 тис. тонн до 319 тис. тонн на рік.
Початок другої світової війни вніс зміни в роботу нафтопромислу, особливо вплинула на нього націоналізація приватної власності всіх компаній. Проте, це також помітно не позначилося на нафтовидобутку. 22 червня 1941 р. – початок німецько-радянської війни відзначився руйнацією відступаючими радянськими військами нафтового господарства міста. Досить згадати ніч на 27 червня, коли в місті горіло близько 1000 дерев'яних нафтових веж. Це були гігантські смолоскипи, що перетворили місто на пекло. Палаючі споруди нагріли повітря, перетворивши ніч на гарячий день. Німецькі окупаційні власті не зуміли повністю відновити роботу промислу. В 1944 р. видобуто всього 157 тис. тонн нафти.
Після війни розпочався новий етап нафтового Борислава. Для запобігання подальшому спаду видобутку сировини, крім технічних заходів, почалися значні геолого-пошукові роботи як у напрямку відкриття більш глибоких покладів у самому Бориславі, так і в його околиці.
Ці зусилля виправдали себе. Спершу був відкритий досить потужний поклад Бориславського піднасуву, а згодом – нове родовище в Орові і Уличному, що на віддалі до 20 км від міста. Поняття «Бориславське родовище» замінюється на поняття «родовища Бориславського нафтопромислового району». Останній зараз простягається від границі з Польщею на заході, до ріки Стрий на сході. Великомасштабні пошуково-розвідувальні роботи дозволили відкривати все нові родовища, зокрема у 1967 р. – Стинавське, а у 1969 р. – Старосамбірське. Видобуток нафти зростає з 207 тис. тонн у 1960 р. до 486 тис. тонн у 1967 р. Але наступає 1971 р., який знаменується раптовим спадом нафтовидобутку. Нові родовища виявилися не такими потужними як Бориславське. І хоча було ще відкриття Новосхідницького, Заводівського та інших менших родовищ, після деяких періодів стабілізації нафтовидобуток в районі поступово знижується. У 1986 р. він складає 281 тис. тонн., у 1988 р. – 255 тис. тонн., у 1991 р. – 204 тис.тонн.
Жовтень 1992 року знаменувався видобутком в Прикарпатті стомільйонної тонни нафти, в тому числі в Бориславському нафтопромисловому районі – 42,8 млн тонн нафти, 261 тис. тонн газового конденсату та 18 млрд кубометрів газу, який завжди видобувається попутно з нафтою.
Зараз, хоча видобуток нафти досягнув критичної позначки, він стабілізувався. Найновіша криза зумовлена як об'єктивними факторами – вичерпанням ресурсів, – так і господарськими прорахунками, згортанням капіталовкладень. Наприклад, за останні роки в декілька раз скоротилося пошуково-розвідувальне буріння, на промислах відчувається дефіцит обладнання.
Ця криза може бути подолана тільки корінними змінами у постачанні, широким розгортанням бурильних робіт. Запорукою її подолання є можливість відкриття нових покладів, приріст промислової продукції за рахунок дослідження вже відкритих покладів. Історія вчить, що для подолання кризи в Бориславі необхідні капіталовкладення і вони себе окуплять.