Міцні підвалини хімії і технології нафти заклали галицькі дослідники, чільним представником яких був видатний український вчений Роман Залозецький.
Головна діяльність доктора Романа Залозецького пов'язана з Львівською політехнікою. Він викладав на хімічному факультеті технологію нафти і спорідненого з нею озокериту. Крім цього вів курси освітлювання і огрівання. Зараз назва таких навчальних дисциплін може викликати посмішку, але в той час, дев'яності роки минулого сторіччя, вони мали надзвичайно велике практичне і пізнавальне значення. Глибокі знання і велика працездатність професора захоплювала молодь. Його лекції слухали не тільки студенти нафтового відділу, але й студенти інших спеціальностей. Завдяки невтомній праці Р. Залозецького на факультеті поступово були розроблені теоретичні основи нафтопереробної справи в Галичині.
У 1899 р. професор Р. Залозецький організував при Львівській політехніці першу «крайову науково-дослідну станцію» для вивчення прикарпатської нафти і озокериту. Він був її і керівником і головним працівником. Численні експериментальні роботи та теоретичний аналіз їх результатів дали можливість вченому вперше встановити у складі високомолекулярних вуглеводнів нафти і озокериту ізопарафінові сполуки. Разом з Г. Клярфельд він вперше доказав, що всі прикарпатські нафти є оптично активними. Всі ці наукові досягнення були результатами не тільки дослідних робіт, але й глибокого вивчення взаємозв'язків між складом вуглеводневих систем цих природних утворень.
Роман Залозецький перший проклав шлях новій галузі науки – геохімії нафти. Всестороння ерудиція вченого дала можливість йому вирішувати технічні задачі. Зрештою він вмів досконало прокладати місток між науковими досягненнями і розв'язуванням прикладних задач, за які одержав гри конкурсні нагороди, а саме: 1) за спосіб знебарвлення озокериту; 2) за шляхи використання кислого гудрону; 3) за новий спосіб продукції нафтових лаків.
На «Крайовій виставці» у 1894 р., що була на території Стрийського парку, Р. Залозецький організував виставку нафтового павільйону.
Не можна не згадати, що Р. Залозецький вивчав питання водопостачання міста Львова, а також описав родовища прикарпатських калійних солей та інших корисних копалин. У 1893 році опублікував роботу про склад повітря в озокеритових шахтах Борислава.
На початку століття проблема охорони навколишнього середовища ще не усвідомлювалася суспільством. Про наукову розробку цього питання не було ще і мови. Проте в працях Р. Залозецького воно вже знайшло своє відбиття.
З 90-х років минулого сторіччя Р. Залозецький редагував технічний часопис «Нафта», що виходив два рази в місяць німецькою і один рад в місяць польською мовами.Цей часопис або журнал довгий час був єдиним друкованим енциклопедичним джерелом знань з нафтогазової справи.
Досконала обізнаність професора з усіма аспектами нафтової справи, глибокі теоретичні знання, організаційні здібності висунули його в лідери нафтовиків Галичини. На III Міжнародному нафтовому конгресі, що проходив в Бухаресті у 1907 р. Роман Залозецький був єдиним представником Галицького краю у складі австрійської офіційної делегації. Він керував вирішенням різних стратегічних питань галицького нафтового промислу. В час нафтової кризи, що почалася у 1905 р., в зв'язку з надвидобутком нафти у Бориславі, Р. Залозецький як представник галицьких нафтовиків запропонував Львівській Раді залізниць використовувати як паливо у залізничних локомотивах нафту замість вугілля. Ця пропозиція була прийнята і згодом реалізована, що дало можливість нафтовикам значно розширити свій ринок збуту.
Роман Залозецький, крім основної діяльності в царині нафтової промисловості, науки і освіти, був професором Львівської торговельної академії, а також директором торговельної школи товариства «Просвіта» у Львові, головою товариства «Сільський господар».
У 1895 р. професора обрано дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка, а також членом-кореспондентом російського технічного товариства в Петербурзі.
Окремої згадки заслуговують урядові посади Р. Залозецького. Він був радником австрійського уряду, членом патентного уряду, з 1904 року – почесним консулом Великобританії у Львові, представником французьких і англійських нафтових фірм у Галичині. У 1913 р. його обрані послом до Галицького сейму.
Поза науковою, педагогічною і державною діяльністю він багато часу віддавав суспільній роботі. Керував «Технічнім товариством інженерів». Але згодом проблеми, що виростали перед українськими інженерами, зумовили необхідність організації окремого українського «Технічного товариства». Ентузіастами створення цього товариства були професор Р. Залозецький та інженери Андрій Корнелля та Василь Нагірний. У 1900 р. вони виступили з проектом організації «Технічної секції» при науковому товаристві їм. Т. Шевченка. Але цей проект не був здійснений. І тільки у зв'язку з підготовкою до святкування сорокалітнього ювілею товариства «Просвіта», 1 листопада 1908 р. гурт львівських інженерів провів інформаційні збори, на яких було засноване «Українське технічне товариство» і створено організаційний комітет під головуванням інженера Василя Нагірного. Незабаром воно було затверджене Австрійською адміністрацією. У 1913 р. завдяки зростанню активності молодих спеціалістів товариство посилило свою діяльність. Другі збори відбулися 15.1.1913 р. на яких першим головою «Українського технічного товариства» був обраний проф. Роман Залозецький.
В ході дискусії, яка проходила в товаристві, обговорювалися питання захисту української мови в державних технічних установах Галичини. Великою заслугою товариства є започатковані ним іще перед 1914 р. досвід праці над розробкою української технічної термінології. В товаристві діяли 4 спеціальні секції: 1) шляхово-залізнична, 2) меліораційна, 3) промислова, 4) рільнича.
Роман Залозецький народився 29 березня 1861 р. в м. Болехові, що на Прикарпатті. Його батько Василь Залозецький – греко-католицький священик – був також і письменником. В родині священика, крім високої духовності, панувала інтелектуальна і творча атмосфера, яка наклала свій відбиток на виховання сина. Роман закінчив у 1888 р. Вищу технічну школу (Львівську політехніку) за спеціальністю хімічна технологія нафти і озокериту.
Складна політична ситуація в Галичині напередодні першої світової війни, велика заангажованість Р. Залозецького в політичних справах, дійовий захист ним прав свого народу викликали його цькування з боку польських посадових осіб, керівництва Політехніки В 1914 році, перед початком війни, він подався до Відня, де працював радником міністерства публічних робіт. Помер у Відні 6 жовтня 1918 року.
Син Романа Залозецького Володимир був видатним українським мистецтвознавцем. Велику частину свого життя він провів у Празі, проте його праці завжди зверталися до української архітектури, образотворчого мистецтва. Отже, можна говорити про династію Залозецьких, яка зробила значний внесок у розвиток науки, техніки і культури нашого народу.
На закінчення короткого огляду життя і діяльності видатного українського вченого Р. Залозецького треба зауважити, що кінець XIX і початок XX сторіччя були досить сприятливими для розвитку української технічної інтелігенції у Галичині, історія якої вимагає спеціального дослідження.