В Україні поступово розвивається новий вид сервісу для приватних катерів, яхт і човнів - плавучі заправки, або, правильніше, нафтоналивні бункерувальники. Поки цей напрямок представлено лише декількома річковими заправними станціями (РЗС), які не встигають задовольняти потреби зростаючого ринку.
"В Україні зареєстровано близько 85 тис. суден маломірного флоту. До них потрібно додати ще значну кількість судів, які навіть при наявності українського власника ходять під іноземними прапорами", - відзначає начальник департаменту суднобудування компанії "Лігір-ІТБС" (займається проектуванням АЗС) Олексій Сьомін. Крім того маломірний флот в останні роки активізував темпи зростання: в середньому 7% на рік. Але вже сьогодні фахівці оцінюють сумарний обсяг потреби в пальному в 4,1 млн. л на рік.
В таких умовах кількість нафтоналивних бункерувальників має бути в кілька разів більшою. "Потреба України в подібного роду судах становить 10-12 штук для акваторії Дніпра, 8-10 для узбережжя Чорного моря, 4-5 для Азовського моря і близько 15 для інших внутрішніх водойм", - говорить пан Сьомін. Для порівняння: в країні сьогодні експлуатується лише 6 таких заправних станцій, з яких 5 працюють в акваторії Дніпра. Перша РЗС з'явилася в 2006 р. і належить компанії "Лукойл-Україна". Дві заправки "Укртатнафти" функціонують на Канівському водосховищі та в районі Кременчука, і ще дві "Концерну "Галнафтогаз" (мережа АЗС "ОККО") почали свою роботу на київському острові Жуків і в Новій Каховці.
Незважаючи на всю привабливість даного сегменту паливного ринку, ключові оператори не поспішають розвивати цей напрям. "Наші плани поки не передбачають просування річкових станцій", - повідомляє начальник центру громадських зв'язків "Лукойл-Україна" Валерій Рясик. В "Галнафтогазі" мають намір і далі займатися розвитком РЗС, але конкретні кроки відкладають до наступного літа. "Річкові заправки - перспективний бізнес. Всі більше людей, які можуть дозволити собі невеликі судна: катер, яхту, човен, скутер. А діючі РЗС не в змозі задовольнити попит. На більшість невеликих суден паливо змушені доставляти вручну - каністрами", - пояснює прес-секретар "Галнафтогазу" Олесь Пограничний. Заправлятися ж в портах малі і середні суди не можуть, оскільки мають низький борт, а в портах надводна частина пристані занадто висока.
Тим часом кількість найпривабливіших майданчиків для базування РЗС досить обмежена. В основному це території яхт-клубів і центрів відпочинку. Таким чином, той оператор, який подбає про розширення своєї присутності на цьому ринку, швидше за інших зможе краще закріпитися в сегменті.
Правда, розвитку напрямку трохи перешкоджає плутанина на законодавчому рівні. Наприклад, інспекція головного державного реєстратора флоту - регулятор експлуатації, в тому числі і РЗС - в своїй роботі керується нормою, за якою власниками плавучих заправок можуть виступати лише фізособи і компанії-резиденти України. При цьому в статутному фонді останніх не повинен значитися закордонний капітал. Де-факто це хоч і не перешкоджає, але де-юре ускладнює реєстрацію РЗС для більшості наших операторів нафторинку, зацікавлених в цьому бізнесі.